Солдат

оли ще сплять земля і трави,
Коли і нас долають сни,
Сини великої держави,
Моєї матері сини

Не сплять. Несуть почесну варту.
Стоять у бронзі і броні
Гіркий їх докір, ми не варті
Своїх полатаних штанів.

Отой солдат здобув свободу,
Йому й не снилося тоді,
Що честь і міць його народу
За вітром піде, по воді.

Мужній, мій синку, мій юначе,
Бо рветься серце на шмаття –
Стоїть солдат з броні і плаче –
Невже за це віддав життя?
Запоріжжя

В.Сидоренко