ЯК МАЛО ЩЕ СКАЗАНО СЛІВ

Як мало ще сказано слів
Про наших любимих… корів.
Тому то моє слово
Про милу нашу корову.

Війни чорна хмара тоді налягла.
Я підлітком був, ти доросла була.
Ми разом були в неволі
Орали в холоднім полі.

Навкруг поневолений край,
Над нами фашистський нагай,
А над тобою мій батіг –
Не бив би тебе, якби міг !

Ми Зорькою звали її,
Зорею рябою сім’ї,
Спасінням від голоду й бід.
Ми вдячні навіки тобі !

Хоч замість сіна у яслях солома,
Хоч від роботи валила втома
І холка збита ярмом була, –
Давала ти нам молоко, як могла.

Мовчала про долю гірку,
Лиш клала мені на щоку
Своє волохатеє вухо.
Твоє я дихання слухав.

Не могла ти про болі сказать,
Тільки бігла по шерсті сльоза.
Твої ясні коров’ячі очі
До сих пір мою душу точать.

Може мало тебе я любив?
Може зайве тебе я бив ?
Може й досі мені доріка
Кожен кухоль твого молока ?

Олесь Підгорний